Західний кукурудзяний жук – небезпечний карантинний шкідник
Як відомо кукурудзу в Європу було завезено ще в ХV ст. з Америки. З тих пір вона широко розповсюдилась і є однією з провідних сільськогосподарський культур, а воднораз – й кормовою рослиною багатьох комах. Але найнебезпечнішим шкідником кукурудзи в Європі нині є західний кукурудзяний жук.
Західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera) походить з Північної Америки, де його розглядають як найбільш небезпечного і економічно важливого шкідника кукурудзи. Він завдає втрат на $ 1000 млн. щорічно. Сюди включені щорічні затрати на боротьбу і збитки від втрати врожаю, тому в США шкідник має прізвисько «жук на мільярд доларів».
Західний кукурудзяний жук – новий, до 1992 року не відомий в Європі шкідник кукурудзи. Запізніле його виявлення в Сербії та наявність сприятливих погодно-кліматичних та трофічних умов призвело до натуралізації виду. Незважаючи на вжиті карантинні та винищувальні заходи, виявлене вогнище не вдалось знищити, і шкідник став широко розповсюджуватись. Швидкість його в середньому становила 40 –
В Україні виникла реальна загроза масового поширення цього небезпечного шкідника кукурудзи.
Зовнішній вигляд: Імаго: завдовжки 5-
Розвиток: розвивається протягом року лише в одному поколінні. В період, коли масово цвіте кукурудза жуки виходять з ґрунту (як правило впродовж 5-6 тижнів). Через два тижні після спарювання самки відкладають яйця в поверхневий шар ґрунту на глибину до
Пошкоджують: Західний кукурудзяний жук - обмежений олігофаг на личинковій фазі: личинки живляться виключно коренями кукурудзи але, за їхньої відсутності певний час можуть живитися корінням деяких злакових трав, на яких здатні повноцінно розвиватись. Жуки - поліфаги: живляться пилком, маточними стовпчиками, незрілими зернами та листям кукурудзи, а також пилком інших рослин з родин гарбузо-бобових, злакових, айстрових. Дорослі комахи пошкоджують волоть, що істотно знижує кількість пилку, стовпчики жіночих суцвіть, іноді обгризають молоді качани. На листових пластинах жуки вигризають смужки, після чого листя біліють. У період наливу (молочного дозрівання зерна) - жуки перегризають оболонку, оголених на верхівці качанів, зерен і повністю з'їдають їх вміст. Недобір урожаю коливається від 35 до 100%. Особливо небезпечні личинки, які живляться коренями кукурудзи. Личинки перших віків спочатку об'їдають кореневі волоски, потім тонкі корінці, а згодом великі та стрижневі, при цьому заносячи збудників кореневих гнилей. В результаті пошкоджені рослини жовтіють, відстають у рості, в'януть, а молоді нерідко зовсім гинуть. Ослаблені дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко полягають, і стебло набуває форми "гусячої шиї". При цьому стає повністю або частково неможливим механізоване збирання врожаю. Найбільша шкодочинність спостерігається на тих полях, де відсутня сівозміна.
Перенощики хвороб: Жуки та личинки є переносчиками збудників грибкових, бактеріальних, вірусних захворювань кукурудзи.
Ефективним агротехнічним заходом контролю та скороченню кількості Diabrotica - є сівозміна.
Проти личинок або дорослих комах застосовуються хімічні заходи відповідно до сучасного Переліку пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні. Поширюється: Розповсюдження шкідника може відбуватися на стадії яйця з ґрунтом. На стадії імаго шкідник може поширюватись самостійно: жуки добре літають, швидкість їх активного польоту сягає
При першому виявлені жуків у даній місцевості негайно сповіщають спеціалістів служби карантину рослин.
Державний фітосанітарний інспектор Анатолій ДІДЕНКУЛ
