Перше правило інформаційної безпеки під час війни - не вір джерелам інформації ворога.
Таким джерелом інформації може бути не лише ЗМІ чи соцмережі, а й звичайні люди.
Не шукайте в інформаційному полі ворога лояльних до України, таких що співчувають, розуміють та засуджують дії російської влади. Нинішні інструменти інформаційної війни дозволяють таких персонажів штучно створювати, або використовувати умовно щирих поза їх волею шляхом професійного впливу на них.
Не вірте в акції протесту на центральному російському каналі, програмна сітка якого пишеться в Кремлі.
Не вірте ніяким вибаченням, посипанням голови попелом, сльозам, згадуванням про історичне коріння, спільне минуле, місце народження в Україні тощо.
Не вірте під час війни публічному засудженню Путіна його співгромадянами. Це може бути засідка.
Не вірте під час війни опозиції ворожої країни. Це теж може бути засідка. І вони не повинні любити вашу країну більше за свою, навіть попри диктаторський режим на їх батьківщині.
Уявіть, що інформаційне поле заміноване. І щоб у вашу свідомість не потрапила міна сповільненої дії, йдіть лише по дорозі офіційної інформації з українських джерел і не контактуйте з інформацією з територї ворога.
Ми ж з вами не тільки сильні, але й розумні!
