27 січня – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Інформаційні матеріали Українського інституту національної пам'яті
27 січня – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Під час Другої світової війни 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, які нацисти вважали неповноцінними. Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної України.
Запроваджуючи цей міжнародний день пам’яті, Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй висловила у своїй резолюції сподівання, що Голокост «завжди слугуватиме людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження».
Дату 27 січня обрали не випадково. Саме 27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших таборів смерті – Аушвіц-Біркенау.
До пам’ятного дня ділимося переліком менш відомих, ніж Бабин Яр, меморіальних місць в Україні, які радимо відвідати, щоб осмислити та відчути трагедію Голокосту на нашій землі:
▪️ Дробицький яр у Харкові
Німецькі війська окупували Харків наприкінці жовтня 1941 року. А вже у грудні місцевих євреїв переселили до бараків тракторного та верстатобудівного заводів у східній околиці міста. Там організували гетто. Утім майже відразу почалися масові розстріли. З гетто людей групами гнали до Дробицького яру, де розстрілювали. Повністю гетто ліквідували до 7 січня 1942 року. Усього в Дробицькому яру нацисти вбили близько 15 тисяч євреїв. У 2002 році на місці трагедії відкрили меморіал.
▪️ Український інститут вивчення Голокосту «Ткума» і музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» у Дніпрі
Перший масовий розстріл євреїв міста тривав два дні, 13–14 жовтня 1941 року. Місцем злочину став один із ярів Довгої балки. Згідно з німецьким звітом, за два дні тут вбили близько 10 тисяч людей. Далі аж до кінця нацистської окупації в 1943-му євреїв страчували разом з іншими жертвами на території сучасного парку імені Писаржевського або на розі вулиць Янгеля та Енергетичної, де під час війни був протитанковий рів. Усього під час нацистської окупації у Дніпрі загинули від 17 до 21 тисячі євреїв. Саме в цьому місті у 1999 році розпочав роботу перший національний центр з вивчення історії Голокосту – «Ткума». Одним із головних напрямків його діяльності є розвиток музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні».
▪️ Одеський музей Голокосту
Музей розповідає про геноцид євреїв на території Трансністрії. Це було окреме адміністративне утворення, яке контролювала румунська окупаційна влада. До Трансністрії увійшли південні українські землі між річками Дністер та Південний Буг. Переслідування євреїв на цих землях було не менш жорстоким на нищівним, ніж на території України, окупованій німцями. Вони стали жертвами численних масових розстрілів. Чи не найвідомішим місцем такого масового розстрілу на півдні України є селище Богданівка у Миколаївській області. Водночас румунська адміністрація створила в регіоні мережу концтаборів і гетто, де ув’язнені вмирали від виснаження і хвороб. Дізнатися про цю трагічну історію краю можна в Одеському музеї Голокосту.
▪️ Урочище Сосонки у Рівному
Масовий розстріл євреїв Рівного відбувся пізніше, ніж у Києві, та навіть пізніше, ніж у Дніпрі. Дорогою смерті до урочища на краю міста (зараз це вулиця Київська) місцеві євреї вирушили 6 листопада 1941 року. За кілька днів нацисти розстріляли тут понад 17 тисяч людей. «…Люди почали заповнювати площу на Грабнику. Невелика площа ледве могла вмістити 17 500 людей. Саме стільки людей у той страшний день залишило свої домівки, щоб вирушити у свій останній шлях, ще не знаючи, що чекає на них попереду. Не встигла колона втягнутись на площу, як німці почали відбирати групи по 50 людей і виводити їх з натовпу. Їх повели на схід, у Сосонки. Люди йшли під холодним, січним дощем наполовину зі снігом, їх підганяли покрики, удари прикладів у спину: швидше, швидше. З дороги потрібно було звернути наліво, у невеликий ліс. Там були вириті не ями, не рови, а величезні котловани. Один метрів п’ятдесят завширшки, інший – трохи менший. Дорослих заганяли у великий котлован і там стріляли їм в потилиці. Дітей відривали від батьків і кидали у менший котлован. Не встигали розправитися з однією партією, як прибувала наступна», – так описала трагічні події в книзі «Місто моє розстріляне» рівнянка Хая Мусман, якій вдалося пережити Голокост.
▪️ Львівське гетто та музей «Територія терору»
На відміну від багатьох міст і містечок України, де євреї гинули у перші дні чи тижні окупації під час масових розстрілів, у Львові було створене єврейське гетто, яке проіснувало майже два роки. У європейських масштабах воно поступалося лише Варшавському та Лодзькому. А загалом за період окупації тут утримували близько 138 тисяч євреїв. Значну їх частину нацисти врешті відправили до табору смерті Белжець на території Польщі. Ще частину перевели до Янівського концтабору у Львові. Інші мешканці гетто стали жертвами розстрілів, які відбувалися як у самому гетто, так і на території Янівського табору, в урочищі Пяски, Кривчицькому та Лисиницькому лісах. Зараз колишня територія львівського гетто є частиною музею «Територія терору».
