ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА ЗВУЧИТЬ ПО ВСЬОМУ СВІТУ, НАДИХАЮЧИ НА БОРОТЬБУ З РОСІЙСЬКИМИ ОКУПАНТАМИ
ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА ЗВУЧИТЬ ПО ВСЬОМУ СВІТУ, НАДИХАЮЧИ НА БОРОТЬБУ З РОСІЙСЬКИМИ ОКУПАНТАМИ
10 березня — День Державного Гімну України, одного з головних символів держави поряд із прапором і гербом. Цього дня у 1865 році в польському місті Перемишль уперше прозвучав твір композитора Михайла Вербицького на слова поета Павла Чубинського Ще не вмерла Україна.
Історія створення українського гімну сягає осені 1862 року, коли український етнограф, фольклорист та поет Павло Платонович Чубинський у Києві написав вірш Ще не вмерла Україна, якому судилося стати національним, а згодом й державним гімном українського народу. Вірш почув композитор Михайло Вербицький, який спершу представив цю патріотичну пісню як солоспів та сам виконав її на сходинах гімназійної Громади в Перемишлі. А пізніше зробив із неї хорову композицію. Уперше майбутній гімн публічно виконали 10 березня 1865 року у Перемишлі як завершальний концертний номер перших у Галичині світських вечорниць, присвячених Тарасові Шевченку. Перший запис гімну Ще не вмерла Україна відбувся за участі визначного українського оперного співака Модеста Менцинського в жовтні 1910 року в німецькому Кельні на фірмі Gramophon.
Починаючи з середини 1860-х років пісня Ще не вмерла Україна стала поширюватись спочатку на західноукраїнських землях, а згодом на Наддніпрянщині й у місцях компактного проживання українців — у Канаді та США. Новий імпульс гімну та широке його вживання були за часів УНР й ЗУНР. Слова і музика пісні почали з'являтися у багатьох виданнях: у Львові, Києві, Відні, Берліні — українською та в перекладі англійською, німецькою й іншими мовами. Його виконували різні хорові колективи та духові оркестри. 15 березня 1939 року пісня отримала статус офіційного гімну Карпатської України. У Наддніпрянській Україні її забороняла російська імперська влада, запроторивши Павла Чубинського до Архангельщини… Пісню нещадно знищували й білогвардійці — затяті прихильники Російської імперії. Восени 1919 року, окупувавши Київ, денікінці спалили всі наявні примірники Ще не вмерла Україна, випущені 1917 року. Однак такої лютої ненависті, якою палав до неї більшовицький режим, пісня не знала ніколи. Її оголосили буржуазно-націоналістичною, суворо забороняли, жорстоко переслідували, а за її виконання можна було поплатитися не лише свободою, а й життям. Головна причина репресій — текст, який не давав забути українцям, що вони українці, які живуть на рідній землі. Пісня збереглася, подолавши комуністично-російські заборони. Наприкінці 1980-х-початку 1990-х вона почала набувати широкого розголосу серед українців. Після проголошення Верховною Радою Акта незалежності України, із 17 вересня 1991 року, Українське радіо розпочинає свої передачі виконанням пісні-гімну Ще не вмерла Україна. Пісня звучала на велелюдних рухівських мітингах, демонстраціях та інших зібраннях, де проголошувалася ідея незалежності України, зокрема в жовтні 1990 року — під час студентської Революції на граніті в центрі Києва. У липні 1991 року після урочистих зборів, присвячених першій річниці ухвалення Декларації про державний суверенітет України, у палаці Україна відбувся концерт, завершальним акордом якого стало виконання всіма присутніми у залі пісні Ще не вмерла Україна.
Офіційно музична редакція українського гімну була ухвалена Верховною Радою України 15 січня 1992 року. А 6 березня 2003 року парламент ухвалив Закон України Про Державний Гімн України. Щоправда, народні обранці, зваживши на пропозицію тодішнього Президента України Леоніда Кучми, слова Чубинського Ще не вмерла Україна замінили на Ще не вмерла України і слава, і воля. Доти мелодія формально існувала без затверджених слів — через спротив комуністів і соціалістів.
Гімн України набув мегапопулярності під час Помаранчевої революції 2004 року, а особливо Революції Гідності 2013-2014 років. Славень Ще не вмерла… співали на Майдані щогодини. Національний Гімн об'єднував українців на головній площі столиці у дні найжорстокіших протистоянь. Тисячі українців відчували духовну силу, впевненість у тому, що треба стояти, аби зберегти незалежність України, визволити її від проросійського режиму Януковича.
Державний гімн і надалі об'єднує українців. Нині Ще не вмерла України звучить по всьому світу, у різному виконанні, починаючи від маленьких діток до воїнів, що захищають нашу рідну країну від російських окупантів. Славень надихає нас на боротьбу за свободу та незалежність, надає сили, віри та надії на щасливе майбутнє України.
Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
